ТЯЖКОХВО́РИЙ, а, е. Який тяжко хворіє. Тяжкохвора дитина; // у знач. ім. тяжкохво́рий, рого, ч.; тяжкохво́ра, рої, ж. Людина, що тяжко захворіла. — Я чергую в лікарні, там лежить тяжкохворий, залишити його я не можу (Коп., Земля.., 1957, 98); В нього й справді був вигляд тяжкохворого, якого вже доїдала якась невигойна хвороба (Збан., Єдина, 1959, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 345.