ТІСНЕ́НЬКО. Присл. до тісне́нький. В кімнатах було хоч тісненько, але чисто, тепло, привітно (Н.-Лев., IV, 1956, 136); Троє чоловіків тісненько обсілись і мовчать (Головко, І, 1957, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 146.