УБА́ЧЛИВИЙ (ВБА́ЧЛИВИЙ), а, е, розм. Який виявляє увагу до кого-небудь; уважний. — То вже що багата та вродлива [жінка], а привітна та вбачлива до кожного! (Мирний, І, 1949, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 351.