УБО́ЖІШАТИ (ВБО́ЖІШАТИ), аю, аєш, док. Ставати убогішим. Здавалося, він [Микула] жив по правді, вчасно приносив жертви богам, раніше, ніж самому щось з’їсти, кидав у вогнище перший кусень чурам, але ніхто тепер не допомагав, життя важчало, двір убожішав (Скл., Святослав, 1959, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 359.