УВ’Я́ЗАНИЙ (ВВ’Я́ЗАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ув’яза́ти2. На довгих ногах [Лукаша] не було чобіт: він уже давно їх пропив «з горя» і тепер ходив так, що одна нога була в резиновій калоші, а друга обгорнена онучкою та ув’язана мотузком (Гр., II, 1963, 276); Запасні бочки з пальним, ув’язані металевими тросами, стояли зверху на кожному танку (Гончар, І, 1954, 157); Навіть у темряві, по обрису, видно характерну сутулуватість Січкаря, яку ще збільшує вв’язана за плечима торба з харчуванням (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 369.