УВА́ЖЛИВО (ВВА́ЖЛИВО). Присл. до ува́жливий. То як він виглядав того ясна! Як ждав на тепло! Як ще звечора виходив і дививсь пильно та вважливо округи на небо! (Вовчок, І, 1955, 226); Обидві тітки в останній час вважливо слідкували та назирали за Настусею (Н.-Лев., IV, 1956, 252); Брат майструє з мідної дудки пістолет, мовчки, уважливо (Вас., II, 1959, 549).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 364.