УВА́РЮВАТИСЯ (ВВА́РЮВАТИСЯ), юється, недок., УВАРИ́ТИСЯ (ВВАРИ́ТИСЯ), ува́риться, док.
1. Варячись, ставати повністю готовим. [Хотина:] Страва вся вже вварилася, а коровай печеться у куми Ганни, спасибі їй, допомога! (Кроп., II, 1958, 67); [Платон Гаврилович:] Іди ось покуштуєш, чи гарно варення уварилось (Вас., III, 1960, 138); — Баранина не дуже й уварилась, — ліниво жвакаючи щербатими зубами, промовив Іван Іваненко (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 432).
2. розм. Варячись, зменшуватися в кількості, в об’ємі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 364.