УГОДО́ВСЬКИЙ, а, е, політ. Прикм. до угодо́вець і угодо́вство 1. Звичайно, безпринципність і угодовство пояснюються не тим, що опортуністи не знають законів логіки. Вони порушують ці закони через те, що проводять угодовську політику (Логіка, 1953, 87); По суті, сам роблячи газету «Громадський голос», Лесь Мартович прагнув викувати з неї гостру зброю, яка б поціляла у ворогів, морально знищувала панських лакуз, угодовських політиканів (Літ. Укр., 16.II 1971, 1); // Який провадить політику угодовства. — З якого це часу революційні демократи, — спитав солдат із залу, розуміючи в даному разі дрібнобуржуазні угодовські партії — меншовиків, есерів, — з якого це часу стали вони так боятися солдата з гвинтівкою? (Головко, II, 1957, 546); Комуністична партія під керівництвом В. І. Леніна провела велику роботу, спрямовану на ізоляцію угодовських партій і мобілізацію трудящих мас на боротьбу проти буржуазного Тимчасового уряду, за владу Рад (Ком. Укр., 1, 1966, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 378.