УГО́ЩЕННЯ (ВГО́ЩЕННЯ), я, с. розм.
1. Дія за знач. угости́ти, угоща́ти. По полудню, весь час аж до вечора, йшло в панськім дворі велике угощення цілої грушатицької громади (Фр., VIII, 1952, 108); Князь.. звелів розпочинати угощення.. Столи бистро заставилися мисками, пирогами, м’ясом, кашею (Хотк., І, 1966, 114).
2. Страва, напої, якими пригощають, частують. Музика ніколи не відмовлявся від чарки, пив з усіма, хто запрошував, а потім співав за вгощення (Шиян, Баланда, 1957, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 380.