Що oзначає слово - "уджиґнути"

УДЖИГНУ́ТИ (ВДЖИГНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., розм.

1. перех. Те саме, що ужа́лити. Гедзь уджигнув.

2. перех. і неперех. Ударити, хльоснути. Уджигнув батіжком по спині (Сл. Гр.).

3. неперех. Побігти, утекти. Уджигнув з хати (Сл. Гр.).

4. перех. і неперех. Зробити, сказати, влаштувати щось незвичайне. Тогді до війська обернувся [Еней], Прокашлявся і раз смаркнувся [висякався], І річ таку їм уджигнув: — Козацтво! рицарі! Трояни! Храбруйте! наша, бач, бере (Котл., І, 1952, 267); [Бондар:] Та й уджигну ж весілля я на славу! (К.-Карий, І, 1960, 158); // Потанцювати з запалом. [Степанида:] Мати казала, що весілля швидко.. От уджигну вже та брязну підківками (Стар., Вибр., 1959, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 394.

Уджиґнути, ну, неш, гл.

1) Ужалить. Здруок, як уджиґне скотину, то зараз і впаде додолу. Грин. І. 251.

2) Хлеснуть, хватить. Уджиґнув батіжком по спині.

3) Шмыгнуть, удрать. Уджиґнув з хати.

4) = Ушкварити. Таке бундячне весілля уджиґне, що ну! Котл. Н. П. 377. Прокашлявся і раз шмаркнувся, і річ таку їм уджиґнув. Котл. Ен. VI. 42.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 319.