УДРЯ́ПНУТИЙ (ВДРЯ́ПНУТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до удряпну́ти. Гордій часом по кілька днів не озивавсь до Ганни, не казав їй тих навіть нічого не вартих фраз: про синів ніс удряпнутий або про чай абощо… (Гр., II, 1963, 108); Оглянувши удряпнуту вівцю, отаманка деякий час мовчки дивиться на німця (Гончар, Таврія, 1952, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 399.