У́ЗИ, уз, мн.
1. заст. Окови (див. око́ва 2). І за що Його, святого, мордували, Во узи кували; І главу його честную Терном увінчали? (Шевч., II, 1963, 280).
2. уроч. Зв’язки, відносини, єдність, що існують між ким-, чим-небудь. КПРС зв’язана тісними узами інтернаціональної солідарності з братніми марксистсько-ленінськими партіями (Резол. XXIII з.., 1966, 18); — Чи обіцяєш мені, Несторід, товариське прохання Виконать? Ми-бо пов’язані узами дружніми здавна (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 260); Ім’я Міцкевича палко люблять і глибоко шанують не тільки в Польщі. Ним захоплювався й був його другом Пушкін, узи братерства зв’язували його з декабристами Рилєєвим і Бестужевим (Мист., 5, 1955, 41); Під керівництвом нашої партії українська радянська література кровними узами зв’язана з народом (Донч., VI, 1957, 599).
У́зи Гімене́я — шлюбні зв’язки. Нерідко трапляється, що узи Гіменея рвуться, як тонке павутиння (Знання.., 3, 1971, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 407.