УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), наю́, нає́ш, недок., УЗНА́ТИ (ВЗНА́ТИ), на́ю, на́єш, док., перех. і неперех.
1. Одержувати відомості, дізнаватися про кого-, що-небудь. Багато узнавала Катерина од дівчат про людей, ще більше говорили вони про себе (Григ., Вибр., 1959, 195); Жили [князь і дружинники] в Крем’янці тихо, про всі події взнавали пізно (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 454); // Довідуватися про кого-, що-небудь, розпитуючи, вивідуючи, спостерігаючи і т. ін. Заздалегідь узнавши всі ціни і на чорнозем, і на суглинок, і на супісок, вона твердо вирішила продати дві півдесятини (Стельмах, II, 1962, 234); Я взнав у одного з дипломатів завтрашній порядок денний зустрічі комісара з міністром (Ю. Янов., II, 1958, 98); Юлдаш.. не спускав очей з батька. Кортіло хлопцеві взнати — куди ж він їздив уночі (Донч., І, 1956, 148); Дарина глянула на гостя, намагаючись прочитати на його обличчі якусь новину, але нічого не узнала (Собко, Срібний корабель, 1961, 8); // перев. док. Виявити або викрити що-небудь. Ховайся ж тепер, Оленко, од людей, не йди й до церкви, бо всі сусіди взнали, кого ти, молода, покохала! (П. Куліш, Вибр., 1969, 274); Пізніше, коли дорогу узнали в поле та в ліс, — то й не вилазили з їх. І за ділом, і без діла (Вас., IV, 1960, 12); — Тільки ж ти гляди..: узнають, що в мене той лист, — уб’ють гади, і не писну. Щоб ні душа не знала (Головко, II, 1957, 29).
2. Вивчати, пізнавати кого-, що-небудь. Вивчаючи художні твори Льва Толстого, російський робітничий клас узнає краще своїх ворогів.. (Ленін, 20, 1971, 66); Колись грузинський письменник Казбегі, щоб добре взнати народ,… пішов у чабани (Тич., III, 1957, 72).
◊ Узна́ти почо́му (почі́м) ківш (пуд, фунт, коре́ць і т. ін.) ли́ха; Узна́ти, де ли́хо живе́ див. ли́хо1.
3. перев. док. Зазнати особисто, пізнати на власному досвіді, пережити, відчути щось. — І що їй за тим Юрком? В наймах ні сонечка, ні літечка не взнає. А за мною господинею буде (Стельмах, І, 1962, 548).
4. Розпізнавати кого-, що-небудь за якимись ознаками, даними. Мулла-дехкан увійшов до контори поважно і нескоро звернувся до Синявіна. Досвід життя привчив уже взнавати, де начальство (Ле, Міжгір’я, 1953, 102); // Виявляти, розкривати сутність кого-, чого-небудь. В лиху годину узнаєш вірну людину (Укр.. присл.., 1955, 141).
5. рідко. Визнавати когось, щось; вважати яким-небудь. Лікарі порадили їй змінити оточення і виїхати на село в якусь родину, де.. хвора узнавала б чийсь авторитет (Л. Укр., V, 1956, 416); Професор уже готов був узнати його дуже пильним і здібним хлопаком і, хотячи ще ліпше переконатися про се, переставив букви (Фр., II, 1950, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 408.