Уклоняти, няю, єш, сов. в. уклони́ти, ню, ниш, гл.
1) = Уклонятися, уклонитися. К Дніпру-Славуті низенько уклоняли. АД. І. 217. Сам низенько уклонив. АД. І. 218.
2) Просить, склонять, склонить. Панич уклоняв, щоб кіпці покопати. Лебед. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 328.