УКОЛЬНУ́ТИ (ВКОЛЬНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до уко́лювати1. * У порівн. — Хто ж тобі стане дурно чуже добро доглядати? — запитав Грицько. Христю — як хто голкою укольнув (Мирний, II, 1954, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 420.