УКРА́ДЛИВО (ВКРА́ДЛИВО). Присл. до укра́дливий. Мати вкрадливо випитувала в сина його наміри (Хижняк, Килимок, 1961, 92); Вони.. йшли вкрадливо, пригинаючись (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 422.