У́ЛИК, а, ч., рідко. Те саме, що ву́лик. В пасіці гули в уликах бджоли густим глухим гуком (Н.-Лев., II, 1956, 262); Чоловік.. виймає з улика рямця з стільником (Вас., III, 1960, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 430.