УМОВИ́ВІД, воду, ч. Логічна дія, за допомогою якої з одного або частіше кількох суджень виводиться нове судження. Висновки, здобуті в результаті абстрактних умовиводів, ще не можна вважати остаточною істиною (Нар. тв. та етн.. 3, 1961, 21); // Результат такої дії; висновок. Наші відчуття, уявлення, поняття, умовиводи є образом зовнішнього світу (Талант.., 1958, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 442.