УНИ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до униза́ти. В саду.. посхилялися пругами віти, мов добірним намистом унизані доходжалою садовиною (Вас., II, 1959, 65); Він з дитинства любив маяки, що ними був унизаний острів (Загреб., Європа 45, 1959, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 448.