УПАДА́ТИСЯ (ВПАДА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УПА́СТИСЯ (ВПА́СТИСЯ), упаду́ся, упаде́шся, док., розм., рідко.
1. Попадатися кому-небудь. [Андрій:] Добрий ти чоловік, Йосипе, тілько не впадайся тобі в руки: живцем облупиш! (Кроп., І, 1958, 458).
2. безос. Випадати, доводитися, траплятися. — А чи упадеться нам цієї пшениці хоч покуштувати? Пан продасть усю пшеницю… (Л. Янов., І, 1959, 423).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 454.