УПЕРЕ́ДЖЕНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. упере́джений2. Упередженість оцінки чого-небудь.
2. Упереджене ставлення до кого-, чого-небудь. Партії чужі упередженість у підході до діячів мистецтва, огульне недовір’я до одних або покровительське ставлення до інших (Літ. Укр.,12.I 1965, 4); Потроху вона змінила.. своє ставлення до Вереговенка. Від колишньої упередженості не лишилося і сліду (Гур., Життя.., 1954, 85); Її нервувала Сергійова похмурість, його надто велика до неї підозрілість і, як їй здавалось, упередженість (Епік, Тв., 1958, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 457.