Що oзначає слово - "упертий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


УПЕ́РТИЙ1 (ВПЕ́РТИЙ), а, е.

1. Який намагається все робити по-своєму, настоює на своєму, інколи наперекір здоровому глузду; непоступливий. Йосип ще змалечку удався норовистим хлопцем.. і підріс — вередливий та упертий такий! (Мирний, IV, 1955, 44); Як бувало возьме собі [Іван] що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був (Федьк., Буковина, 1950, 59); — Була в нього дочка — не дівчина, а справжнє чортеня. Швидка, як куля, язиката, вперта, вередлива (Збан., Єдина, 1959, 139); [Сергій:] Не вговорюй мене, Катрусю! Мушу їхати зараз. [Катря:] Ну, ти ж і впертий! (Мороз, П’єси, 1959, 53); // Який виражає непоступливість. З-під сивих, вислих, як острішки, брів грають завзяті й уперті очі (Стельмах, І, 1962, 219); Упертий лоб збігся на переніссі жмутком, товстих зморщок (Кол , На фронті.., 1959, 27); // Власт. непоступливій людині. Ежен побачив, що з таким упертим характером годі що врадити без довгої боротьби, а до того він не мав тепер ні сили, ні охоти (Фр., І, 1955, 343); Кожного брати під захист, за кожного заступатисьця уперта звичка доньчина і дивує, і трохи насторожує Яцубу (Гончар, Тронка, 1963, 164).

2. Наполегливий, настирливий. А життя — дивись — шумує, кличе.. Йди, міцний, упертий і активний, Буде все, як бути мусить (Еллан, І, 1958, 96); Народився [Святослав] й жив таким, як і батько його Ігор, — упертим, твердим, зухвалим, коли треба було боронити отчизну, боронив її до кінця, до загину (Скл., Святослав, 1959, 487); — Знаю, завдання важке, але знаю й те, що ти впертий хлопець (Донч., І, 1956, 433); // Стійкий, твердий. Я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників — з Іваном Франком.. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою (Коцюб., III, 1956, 26); — Ох, нелегко буде полтавців покатоличити. Уперті натури! (Гончар, II, 1959, 194); // Запеклий, невиправний. [Покликач:] Утікача-вигнанця Теофіла, упертого потворного злочинця, суд присудив на хрест (Л. Укр., II, 1951, 536).

3. Який здійснюється, виконується з наполегливістю, вимагає тривалих зусиль. Уперта праця все переможе (Укр.. присл.., 1955, 379); Мені було дуже важко вчитися самому, та в мене була.. глибока впевненість, що років через десять-п’ятнадцять упертої роботи я вироблюсь на хорошого художника (Довж., І, 1958, 19); В боях упертих перед білим гадом із них [комісарів] ніхто не поникав чолом… (Сос., І, 1957, 483); Почався довгий і впертий штурм гранітної стіни (Гончар, III, 1959, 99).

4. перен. Який триває довгий час, затяжний. Лікарі самі дивуються, що слабість така уперта (Коцюб., III, 1956, 440); Уже рудіють на газонах трави, І дощ упертий по дахах шумить (Рильський, III, 1961, 306); // Довгий, пильний (про погляд). Чийсь упертий погляд змусив Дробота повернути голову.. Обіч стояла дівчина (Жур., Нам тоді.., 1968, 146).

УПЕ́РТИЙ2 (ВПЕ́РТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упе́рти1. Знімали [кедрові] шишки «колотом». Двопудова довбня на довгому держалні, впертому в землю, з розгону глухо била по стовбуру (Донч., III, 1956, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 457 - 458.