УПЕ́ЧЕНИЙ (ВПЕ́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упекти́. Картоплі, ані кукурудзи перед їх [братів] приходом ніхто не сміє їсти: упечені шматки відкладають набік (Фр., VI, 1951, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 458.