УПОРЯДКО́ВАНИЙ (ВПОРЯДКО́ВАНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до упорядкува́ти. Словник українсько-російський.., зібраний редакцією «Киевской старины» і упорядкований Б. Грінченком, свого часу заслужив чималу славу (Рильський, IX, 1962, 138).
2. у знач. прикм. Який має належний порядок, лад. Традиційна книжна літературна мова, як і раніше, не мала [на кінець XVII ст.] єдиних, упорядкованих правил (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 109); // Який має все необхідне для нормального життя, праці і т. ін. Створення для людини впорядкованого житла — це створення для неї умов збільшення тривалості життя, поліпшення її здоров’я (Ком. Укр., 10, 1967, 30); З кожним днем все красивішим і упорядкованішим стає місто-герой Київ (Веч. Київ, 7.VІІІ 1971, 1); // Добре організований, налагоджений. [Лікар:] Спокійне, впорядковане життя — найкращий лік проти всяких справжніх і можливих хвороб (Л. Укр., II, 1951, 49); // спец. Який характеризується певною послідовністю, черговістю чогось, в якому виражається якась закономірність і т. ін. Упорядкований рух електричних зарядів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 467.