УПІЙМА́ТИСЯ (ВПІЙМА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док.
1. Потрапити у пастку, сітку і т. ін. (перев. про тварин). А хіба не було такого, що величезний сом, упіймавшись на гак, стяг діда Олофіра з човна? (Донч., III, 1956, 103).
2. перев. на чому, перен., розм. Бути викритим в якихось негативних діях, вчинках. Тихцем збував торгівцям хліб.. Січкар ні разу не впіймався на цьому гендлі, але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (Стельмах, II, 1962, 36); — Чи на глині, чи на земельці, а діло проверну, — шахраювато осміхається Єгипта. — І постараюся не впійматись ні обехеесівцям, ні рідному своєму начальству (Гончар, Тронка, 1963, 257).
◊ Упійма́тися на гаря́чому — бути викритим, спійманим на місці злочину.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 461.