УРИ́ВАНО. Присл. до ури́ваний. За Дністром на полі знаходилася справді багатотисячна громада людей, що зводила крик і плач, який уривано доходив з вітром аж сюди (Мак., Вибр., 1956, 525).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 475.