УРИВА́ТИСЯ1 (ВРИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВІРВА́ТИСЯ і УРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.
1. Відокремлюватися від чого-небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися. — Якось мені самій казала [Лукіяниха], що якби її Марину ланцом прив’язав, то урвалася б та й пішла б на танці (Кобр., Вибр., 1954, 164); // Перериватися, розриватися навпіл, на частини. Уривається туго натягнена струна, коли по їй бренькне необережно рука (Л. Янов., І, 1959, 326); Встають та й встають у пам’яті цілі картини з недавнього минулого… Не раз за цей час у Катрі й нитка урветься, і шнури на прядці спадуть (Головко, II, 1957, 191).
◊ Бас урва́вся див. бас; Увірва́лася ни́тка див. ни́тка; Урва́лася (увірва́лася) ву́дка див. ву́дка.
2. перен. Раптово, несподівано припинятися, перериватися (про дію, процес і т. ін.). Сидять вони собі та й прядуть, розмовляють; та розмова ведеться помалу, щораз уривається (Л. Укр., III, 1952, 469); Музика уривається. Над стадіоном — цілковита тиша (Собко, Стадіон, 1954, 400); Зненацька скажений чвал коня урвався біля воріт (Тулуб, Людолови, І, 1957, 106); Стрілянина урвалась, їх оточив крик і галас (Панч, В дорозі, 1959, 62); // кому що. Вичерпуватися, припинятися. Біль, досада бурилась в грудях, наростав гнів. Синові уривалася покора (Горд., II, 1959, 208); І надумалось раптом: — А Яшкові пасьба урвалась тепер. Авжеж, прожене хазяйка (Головко, І, 1957, 139); — Прийшов на роботу, — сказав Брунька.. — Хіба там зарібки урвалися? (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 105).
◊ Терпе́ць урива́ється (урва́вся, увірва́вся) див. терпе́ць.
3. Раптово обриватися, не мати далі продовження. Сторінка рукопису була списана до половини, і рядок уривався: професор писав, коли Ласточкін потурбував його (Смолич, Світанок.., 1953, 455); Та ось стежка повернула вбік, перебігла ще дві-три сіножаті, перескочила два-три перелази і урвалася на зарінку перед самим Мотковим бродом (Фр., IV, 1950, 422); Ще раз гукнули заводи, і низка робітників біля прохідної будки урвалась (Панч, На калин. мості, 1965, 118).
4. заст. Падати, зриватися з чого-небудь, звідкись. Антосьо.. роздивлявся на гори та жахався, як люди лазили по них, ступаючи з прискалка на прискалок. Якби котре урвалось, то цілої кісточки не зосталось би (Свидн., Люборацькі, 1955, 148); Катря очі пасла на стягу, що мальовниче маяв в повітрі й ніби гнав переляканого ворога.. Але цієї ж миті дорогий стяг урвався з кручі й щез в проваллі (Стар., Облога.., 1961, 81); // тільки недок. Мати стрімкий, прямовисний схил. Круча сажнів у два заввишки круто уривалася згори і спадала у воду (Гр., І, 1963, 352).
5. тільки док., розм. З труднощами звільнитися від чогось, знайти можливість, час, щоб піти куди-небудь, до кого-небудь; вирватися. [Тетяна:] Я давно збиралась до вас, та не можна було покинути господарства… [Ганна:] Отак і я нікуди не урвусь (Кроп., V, 1959, 128); [Панас:] Хотілось би до вечора справиться, щоб хоч на хвилину до Марусі урваться (К.-Карий, І, 1960, 223); // також недок. Переставати щось робити, відриватися від якогось заняття. Їм можна пробачити, вони не фахівці,.. мусять писати, уриваючись від іншої роботи (Л. Укр., III, 1952, 691).
6. рідко. Підіймаючи щось важке, завдавати шкоди своєму здоров’ю; підриватися.
◊ Се́рце урва́лося чиє, у кого — хтось дуже злякався, стривожився. Серце у Ганни урвалося, і тривога побігла млостю в ноги (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 92); Се́рце урива́ється (урива́лося) за ким — хтось дуже журиться, тужить за ким-небудь. Хтомочко, мій дорогий, не знаю, як моє серце уривалося за тобою.. Буду просити, щобись відписував мені щотижня і не забував, господарю мій далекий… (Гончар, III, 1959, 204).
УРИВА́ТИСЯ2 див. врива́тися1.
УРИВА́ТИСЯ3 див. врива́тися2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 476.