Що oзначає слово - "уривок"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


УРИ́ВОК, вка, ч.

1. Відірваний шматок або обірвана частина чого-небудь. На лівій руці висів у неї [жінки] перепиляний ланцюг, а на обох ногах уривки залізних пут бряжчали (Мирний, IV, 1955, 332); Михайло підійшов до стовпа, що за нього було прикріплено троса.. На уривкові троса помітний був глибокий слід терпуга (Трубл., І, 1955, 99); Підлога в уривках паперу, недокурках і рівному смітті була така брудна, що не можна було розгледіти на ній окремих дощок (Тулуб, В степу.., 1964, 104).

2. Позбавлена зв’язку з цілим частина фрази, думки і т. ін. Вітер доносив звідти уривки жвавої коломийки (Коцюб., І, 1955, 188); Пізно ввечері Зимогорова приходить додому. В голові уривки розмов, недоказані речення, строкатий калейдоскоп облич (Донч., II, 1956, 256); В пам’яті миготіли якісь уривки — сорок шостий барак, прихід Зари, потім… потім… що ж було потім?.. (Хижняк, Тамара, 1959, 206).

3. Частина тексту літературного твору, п’єси і т. ін. Вчитель почав читати якийсь уривок з книги, а школяр писав на класовій таблиці (Гр., І, 1963, 246); До нас не дійшли його [Т. Шевченка] переклади, якщо не рахувати уривків із «Слова о полку Ігоревім» (Рильський, III, 1956, 186); Читав. Спершу уривок із поеми, а потім іще два вірші (Головко, І, 1957, 167); Він давав їм [хлопчикам] грати нескладні діалоги, й уривки з п’єс (Тулуб, Людолови, І, 1957, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 477.