УРОБЛЯ́ТИСЯ (ВРОБЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УРОБИ́ТИСЯ (ВРОБИ́ТИСЯ), облю́ся, о́бишся; мн. уро́бляться; док., розм. Утомлюватися від роботи; перероблятися (у 2 знач.). — А хто ж робить у Чумаків? — Та хто ж, як не Докія, невістка їхня. Ще як Петро був живий, то не дуже вроблялася, а як він не вернувся з війни, то на ній твої Чумаки й виїжджають (Кучер, Прощай.., 1957, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 479.