УРОЖА́ЙНІСТЬ (ВРОЖА́ЙНІСТЬ), ності, ж. Здатність рослини, грунту і т. ін. давати певний урожай. Урожайність цукрових буряків великою мірою залежить від якості насінного матеріалу (Колг. Укр., 12, 1958, 25); Врожайність одного дерева [абрикоса] — 100 кг плодів і більше (Колг. енц., І, 1956, 1); Зросла культура землеробства, врожайність полів (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 481.