УРО́КИ (ВРО́КИ), ків, мн., етн. За марновірними уявленнями — наслання хвороби кому-небудь поглядом. Марина сказала, що дівка від уроків занедужала (Л. Янов., І, 1959, 40); Пішла Єлена до баби. Понесла признаку — сорочку стару Олексину. Баба почала шепотіти.. — Вроки! А наврочила білєва [білява] молодиця (Хотк., Довбуш, 1965, 10).
◊ Вилива́ти (ви́лити, ви́лляти) уро́ки див. вилива́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 481.