УРУБА́ТИСЯ1 (ВРУБА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док. Рубаючи, поранитися. Чоловік ногу врубав — ..робив до воза люшню і врубався (Гр., II, 1963, 63).
УРУБА́ТИСЯ2 див. врубу́ватися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 483.