УРІВНОВА́ЖЕНО (ВРІВНОВА́ЖЕНО). Присл. до урівнова́жений 2. Було б найкраще, якби я могла, поки зовсім поправлюсь, жити спокійно, врівноважено і щоб ніщо мені не натягало нервів (Л. Укр., V, 1956, 289); — Не роби таких гримас, Зоню, — врівноважено застерегла її Олена (Вільде, Сестри.., 1958, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 477.