УРІ́ЗАТИСЯ1 (ВРІ́ЗАТИСЯ), і́жуся, і́жешся; наказ. сп. урі́жся; док.
1. Поранитися чим-небудь гострим, ріжучим. Місяць-молодик, гострий такий, що врізатись можна, блискотів на чистому небі (Гончар, Тронка, 1963, 225).
2. розм. Те саме, що уда́ритися. А інший [хлопець], голову, мов той москаль, задравши, Пряменько витягнувсь та й скочив через тин, Та як же врізався об землю, вражий син (Греб., І, 1957, 80).
УРІ́ЗАТИСЯ2 див. врі́зуватися1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 478.