УСКЛА́ДНЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ускладни́ти і стан за знач. ускладни́тися. В дальших дослідженнях ми стали на шлях ускладнення експериментів при вивченні синтетичної діяльності кори великих півкуль головного мозку в регуляції відновних процесів (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 22); [Чумак:] Що трапилось? [Потреба:] Несподіване ускладнення. Монашки прийшли читати псалтир над партизанами (Мик., І, 1957, 322); Хоча він і говорив, що у нього все сім раз одміряно, але, як людина тверезого розуму, він припускав, звичайно, можливість всяких ускладнень та несподіванок (Головко, II, 1957, 567).
2. Нове захворювання, яке виникло як наслідок іншої, попередньої хвороби. Після запалення легенів у нього з’явилось якесь ускладнення (Донч., V, 1957, 531); В тринадцять років малого Олексу спіткало нещастя: перенесена скарлатина дала ускладнення на барабанні перетинки, і він повністю оглух (Не ілюстрація.., 1967, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 489.