УСЛУ́ЖНИЙ, а, е, заст. Послужливий. Усюди Гриць умів бути паничеві пожиточним і услужним (Фр., III, 1950, 267); Обідали мовчки, хоч намагались говорити. Пан Микола був ввічливий, услужний, занадто, може (Коцюб., І, 1955, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 490.