УСЛІДКУВА́ТИ (ВСЛІДКУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., розм. Те саме, що просте́жити 1. Не встигли ваші очі вслідкувати за тим, де він [кібчик] спуститься, як він знову знявся вгору (Мирний, IV, 1955, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 490.