УСТА́ВЛЕНИЙ1 (ВСТА́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уста́вити1 1. Здовж усіх чотирьох стін просторої зали уставлені були крісла щільно одно коло одного (Фр., VI, 1951, 220); Хата була стародавньої краси, уставлена лавами й скринею, на полицях повно цяцькованих тарілок (Ю. Янов., II, 1958, 215); За кілька хвилин стіл був уставлений стравою (Шиян, Вибр., 1947, 102).
УСТА́ВЛЕНИЙ2 див. вста́влений1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 496.