УСТЕ́ЖИТИ (ВСТЕ́ЖИТИ), жу, жиш, док. Уважно стежачи за ходом, розвитком, станом чого-небудь, не випустити з очей жодної подробиці. Пархоменко тепер не міг устежити за кожним рухом [матросів-анархістів] і, щоб прикрити себе з тилу, притулився спиною до стінки поїзда (Панч, II, 1956, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 499.