УТВЕ́РДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., УТВЕРДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док. Установлюючись, робитися міцним, непорушним; остаточно зміцнюватися. Публіцистика як вид літературної діяльності складалась і утверджувалась протягом досить тривалого історичного періоду і завжди займала значне місце в творчості багатьох майстрів художнього мислення (Ком. Укр., 6, 1967, 60); В життя увійшли й утвердились провісники світлого майбутнього — бригади комуністичної праці (Рад. Укр., 5.V 1959, 2); // Закріплюватися за ким-, чим-небудь. Прізвисько Голови за ним утвердилося міцно (Збан., Єдина, 1959, 145); // Установлювати свою владу, зміцнювати своє становище. — В житті такий закон: старе відживає, а молоде утверджується (Вільде, Сестри.., 1958, 492); Ми утвердились на землі Не на роки, на віки! (Воскр., Цілком.., 1947, 38).
Утверди́тися як хто, що — проявити себе певним чином. Своїми творами радянського часу Васильченко остаточно утвердився як письменник, що пише для дітей (Рад. літ-во, 5, 1965, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 505.