УТВО́РЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. утвори́ти і утвори́тися. Хлопчик чув десь розмову про нову теорію утворення Землі (Донч., V, 1957, 497); Збагачення мови іде, безперечно, не тільки шляхом прямого утворення нових слів, неологізмів, а й шляхом переосмислення слів давніх (Рильський, IX, 1962, 142); Усю свою енергію й знання він вклав у справу утворення хору (Кир., Вибр., 1960, 74); Тут же [на нараді делегатів-більшовиків] прийняли ухвалу — про ставлення до Центральної ради та про утворення на Україні партійного і радянського центрів (Головко, II, 1957, 432).
2. Те, що виникло як наслідок певних природних процесів. Всесвіт живе своїм бурхливим життям, у ньому одні матеріальні утворення народжуються за рахунок смерті інших (Ком. Укр., 3, 1970, 28); З погляду хімії, білки — це дуже складні утворення з великими молекулами (Наука.., 6, 1962, 34); // Те, що з’явилося як наслідок творчої діяльності, творчого процесу. Усі ці дієслівні утворення, — особові форми, дієприкметник, дієприслівник та інфінітив, — ..об’єднуються в одну частину мови — дієслово (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 506.