УТИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ути́ль. Утильне залізо; // Признач. для переробки утилю. Утильний цех.
2. Стос. до утилю. [Палажка (підходить до Тишка):] А в мішку що? [Тишко:] Утиль. [Палажка:] Який утиль? [Тишко:] А такий… нікому не потрібний.. Я ж старший бригадир по утильних справах (Мам., Тв., 1962, 467).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 509.