УТИХОМИ́РЕННЯ (ВТИХОМИ́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. утихоми́рити і стан за знач. утихоми́ритися. Текля.. сповістила, що то з полковим оркестром на чолі прогарцював ескадрон драгунів, присланий у Стародуб на втихомирення (Смолич, II, 1958, 38); Злетів спокій на душу, утихомирення (Хотк., II, 1966, 128); Заспокоєння, втихомирення, тимчасовий відпочинок від тяжких думок і переживань Шевченко передає порівнянням із станом нагодованої,.. вдоволеної дитини (Мовозн., VII, 1949, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 511.