УТО́МЛЮВАНІСТЬ (ВТО́МЛЮВАНІСТЬ), ності, ж.
1. Здатність утомлюватися. Згадайте свій стан, коли ви вперше [після хвороби] почали вставати. Слабість, запаморочення, серцебиття, швидка втомлюваність (Рад. Укр., 7.I 1971, 4); Світло люмінесцентної лампи близьке до денного, м’яке, рівномірно розсіяне, зменшує втомлюваність очей (Наука.., 7, 1968, 65).
2. мет. Здатність переходити в стан утомленості (див. уто́мленість 2). Утомлюваність деталей.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 515.