УТРУДНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і УТРУ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УТРУДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.
1. Робити важчим або складнішим. Віддалення від пошти утрудняє комунікацію (У. Кравч., Вибр., 1958, 458); Вже сягав [ворог-вода] монголам до колін, утруднював їм хід (Фр., VI, 1951, 127); Ця тиша набагато утруднила їм шлях — доводилось посуватись вперед на веслах (Скл., Святослав, 1959, 133); Зоотехнік обвів стомленим вичікуючим поглядом правлінців, роздумуючи, чи все він висловив, що мав сказати, і чи немає в його словах якихось суперечностей, що можуть утруднити їх дохідливість (Добр., Тече річка.., 1961, 110).
2. розм. Завдавати клопоту кому-небудь, турбувати когось. — Незручно утруднювати Кіндрата Івановича, — зауважила Ніна (Коп., Земля.., 1957, 32); Артему Петровичу навіть не треба було утруднювати себе згадками про якусь зустріч на Владимирській гірці, він був упевнений, що цієї людини ніколи не бачив (Хижняк, Килимок, 1961, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 524.