УХО́ДНИК, а, ч., іст. Те саме, що відхі́дник1. — Старого майстра нашого ломакою до смерті забили [грабіжники] та парубка-уходника… (Тулуб, Людолови, II, 1957, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 528.