УХІ́Д, ухо́ду, ч., іст. Місце для промислу. Козаки й січовики провадили оборону,.. але мали й «уходи», місця для промислів (рибні, мисливські і т. ін.) (Л. Укр., VIII, 1965, 251); // ухо́ди, ів, мн. Промисли. Дехто з козаків пішов на уходи за Ворсклу у степ.. Одні рибалчили, інші полювали, треті — солили й сушили, в’ялили й задимлювали рибу та птицю на зиму (Тулуб, Людолови, І, 1957, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 528.