УЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., діал. Поцілувати. Він вповні отямився аж тоді, коли дихнув рідним гірським повітрям, уцілував руки батька і матері (Фр., III, 1950, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 531.