УЧИ́ТЕЛЬША, і, ж., розм.
1. Те саме, що учи́телька. Доведеться витерпіти від батька який десяток різок чи від учительші знову там десяток-півтора лінійок (Мик., II, 1957, 110).
2. Дружина учителя. В дверях гостиної [вітальні] з’явилась висока, гарна постать горобцівського вчителя школи, а за ним слідком увійшла його жінка.. Вчительша обернулась до столу і вгляділа коло стола на стільці писаршу (Н.-Лев., IV, 1956, 67); Панасикова он інакше й не зве себе, тільки учительшею. Сердиться, коли хто інакше до неї звернеться (Збан., Малин. дзвін, 1958, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 537.