УШКРЯБНУ́ТИ (ВШКРЯБНУ́ТИ), ну́, неш, док., перех.
1. Зробити подряпину, шкрябнувши; // розм. Поранити (звичайно не сильно). — Хто поранив? — запитав інженер Данилко в трубку. — А чорт їх розбере! Нашого Мухтарова теж ушкрябнули (Ле, Міжгір’я, 1953, 238).
2. перен. Образити, викликати невдоволення. — Будь ласка, — згодився я, хоч така підкреслена спритність скрипаля мене трохи вшкрябнула (Ле, В снопі.., 1960, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 541.